Григорій Синиця - визнаний криворізький художник
- Єгор Гуков
- 3 лист. 2023 р.
- Читати 2 хв
Кривий Ріг у 60–70-х роках ХХ ст. починає набувати ознак не лише промислового, а й культурно-мистецького центру.
Кривбас впевнено заявляє про себе як про самостійний мистецький край, що має право на власний шлях розвитку і може конкурувати з обласними містами і визнаними культурними центрами.
Саме у Кривому Розі останні 27 років свого життя (з 1969 по 1996) провів відомий український художник та засновник власної мистецької школи Григорій Іванович Синиця.
Формування особистості
Народився в Одесі. У 6 років переніс важку хворобу і став інвалідом. Виховувався в дитячому притулку у Кіровограді.
У 1941, під час окупації, він відмовився малювати для фашистів. Жив біля Бабиного Яру, був свідком розстрілів мирних жителів.
Випадково опинився у натовпі, який фашисти гнали на розстріл у Бабин Яр. Григорій дивом тоді залишився живим: його, явну людину з інвалідністю, якийсь наглядач виштовхав із того натовпу на тротуар.
Переслідування в СРСР
Під час «хрущовської відлиги» Синиця глибоко досліджує народне українське мистецтво. Навколо нього гуртувалися майстри, що творили у національному та колористичному напрямках монументального мистецтва.
Офіційна влада це сприйняла як відродження забороненого українського фольклорного мистецтва, тому митця почали переслідувати.
Саме тому Григорій Іванович вирішує залишити Київ і переїхати подалі від очей цензорів. Його вибором стає Кривий Ріг.
Флоромозаїка
Він оселився у двокімнатній квартирі на проспекті Гагаріна. Митець експериментував з природним матеріалом і прийшов до ідеї створення нового жанру мистецтва – флоромозаїки.
Використовував шишки хвойних дерев, очерет, каштани, жолуді, кісточки плодових дерев, кукурудзяні стебла, природний камінь, скло, уламки кераміки.
До того, з природним матеріалом взаємодіє і розпис, внаслідок чого утворюється цілісна композиція.
Ми завітали в музей-квартиру художника Г. І. Синиці, щоб на власні очі познайомитись з його діяльністю. Ділимось з вами:
Флоромозаїки “Хортиця” та “Прометей”
"Народне мистецтво тривалий час вважали неповноцінним. У ньому не застосовували перспективи, анатомії, віддавали перевагу нереальним подіям. Умовні форми не сприймали як художнє відображення дійсності, бо як втілення особливої свідомості народу. Звідси ярлик: народна творчість – другосортна, прикладна, побутова. Образу, як стрижня народного світогляду, довго не помічали... Критерії національності інші, народне мистецтво – першоджерело художньої форми” - Григорій Синиця.
Завітати в музей-квартиру Синиці можете і ви! Детальніше про сам музей розповіли у цьому матеріалі.