Ксенія Костянець: про творчість та місто

Ксенія Костянець — мисткиня. Пише вірші, створює колажі, експериментує, любить досліджувати і вишукувати щось нове й цікаве. Усе своє життя мешкає у Кривому Розі. Особливо любить своє місто після повернення з подорожей, адже, за її словами, воно тоді яскравіше проявляється.

Про колажі

«В техніці колажу працюю три роки, це якщо казати про систематичність.

Починалося все як забавка, як відволікання від ковідної реальності. Потім потроху почала ділитися своїми поробками зі світом, створювати листівки

до свят і особливих дат.

Третій рік поспіль беру участь у колажному марафоні Februllage. Він, власне, мене

і привчив до роботи з колажем щодня, а не лише тоді, коли є натхнення.

Наразі всі свої надії і зусилля я покладаю на наших Оборонців! Тому прибуток з продажів або з колажних майстерень повністю йде на долучення до зборів.

Загалом колажі для мене — це медитація, рефлексія. Я звертаюся до народної творчості, до українських архетипів і образів, аби спільно з глядачем переживати емоції, які тягне війна.

Беру участь у виставках, радо долучаюся до місцевих ініціатив, пропоную їх, часом долучаюся до їхнього створення. Було би добре заробляти на цьому, аби закривати всі свої потреби, та поки я до цього не дійшла. Колажі — це все ж таки не комерція, а мистецтво. Та я на шляху, аби монетизовувати цю справу» — Ксенія.

Колажна майстерня

«Усе проявилося під час повномасштабної війни. Тоді ми спільнотою збиралися разом, волонтерили, намагалися триматися. Свою першу колажну майстерню я провела на День нашого міста у 2022 році. Мене спонукали до того люди.

Я схопилася за ідею вивести колажну майстерню за межі своєї квартири і зібрати всіх, кому це цікаво. Людям сподобалося, мені теж, тож з того часу колажуємо компанією.

Колажні воркшопи покликані для нових знайомств, обіймів, спілкування і творчості! 4 години в компанії зі старими журналами пролітають дуже швидко.

Ми реюзимо макулатуру та інші паперові артефакти, переосмислюємо "непотріб і сміття", аби створити щось інакше. Колажна майстерня є кочовою, адже свого власного простору я поки не маю. Та є місця, які радо приймають нас на майстер-класи».

Про вірші

«Зараз пишу вірші, засновані на реальних подіях. За допомогою простих і зрозумілих образів передаю свої почуття. Мені складно писати про щось інше, окрім нашої боротьби. Якщо це вірш про любов, то в контексті війни. Якщо це вірш про природу, то в контексті війни, люди — у війні, місто — у війні..

Створення віршів відбувається не через натхнення, це для мене серйозна і відповідальна робота зі словом. Адже слово має вагу, а українське — тим паче. Я би назвала це краще підзарядкою: подорожі, природа, незламність людей, інші митці в групі ризику, які не покинули творити.

Я описую реалії, місто, яке набуває нових значень під час нашого спротиву.

Тяжію до примітивізму і простоти, які лежать в основі народної української творчості.

Роблю бува візуалізацію своїх творів: збираю футажі, монтую, долучаю до цього процесу рідних і друзів, співпрацюю з криворізькими музиками. Тоді маю можливість донести багатошаровість поезії в синергії з іншими видами мистецтва.

А також допомогти глядачу зрозуміти мене, адже візуально сприймати вірш набагато цікавіше. Всі візуальні ряди я знімаю у Кривому Розі, розвиваючи свою ідею занесення концепту міста в ряди архетипів».

Один із віршів Ксенії:

БУДЕННІ СПРАВИ

Повісила чисту білизну сушитись.

Повісила та й забула.

Буденні справи.

За інших обставин

я б не тривожилась,

не переймалась,

але зараз

в білизну всотується війна.

Це не випрати.

Бігла на вулиці я по справах.

Бігла так,

наче хотіла втекти і сховатись.

А немає куди..

Всюди згарища..

Поки ходила по справах житечних,

Побачила хлопця з залізною ногою.

Він посміхнувся, а я у сльози.

Їх не витерти,

ані рукою,

ані часом.

Таке не забувається.

Дібралась до центру по справах будніх.

Сіла перепочити, подихати трохи.

Наче свято!

Скільки іще?

Навіть приблизно прикинути складно.

Та й наперед загадувати

чи варто?

...

Я просто вдихаю вільне повітря.

Я просто кидаю великий донат на банку,

бо малих не буває!

Я просто радію сонцю й сміюся.

А це означає,

що я існую!

вересень 2023

Про Кривий Ріг

«Кривий Ріг — непросте місто. Ми маємо купу індустріальних локацій, занепалих і діючих. Ми маємо такі природні локації, що не віриться, як воно все може поєднуватися. Я люблю своє місто з рудими калюжами після дощу, шахтами і кар'єрами. Місто тисне, місце вдихає життя і з кожним вдихом забирає його..

Кривий Ріг — контрастний і суперечливий, прекрасний і огидний, жахаючий і надихаючий. Місто є частиною мого життя, і я не знаю, якою я би була, якби це був не Кривий Ріг» — Ксенія.

Інстаграм Ксенії: @iyaa_ko

Інстаграм-сторінка колажної майстерні: @kolashka.ua