Стріт-арт: думка вуличного художника

Це третя і остання частина дописів про стріт-арт. Дізналися, чому вулиця стає полотном для художників. Поговорили про патріотичні мурали, адреналін, поліцію і багато іншого.

Нагадуємо, що в першій частині ми висвітлили історію та поняття стріт-арту. У другій частині поговорили про стріт-арт як складову міста з Русланом Ширіновим. Завершуємо трилогію дописів розмовою з вуличним художником Кривого Рогу, анонімність якого зберігаємо з міркувань безпеки митця.

Чому художник обирає вулицю в якості полотна

«Моя позиція в тому, що мистецтво не має знаходитись тільки в галереях та виставкових залах. Воно має бути доступним для всіх, незалежно від соціального статусу чи інтересів.

Багато людей радять мені малювати на холсті та виставлятись у галереях. Для мене важливо бути почутим. Вулиця допомагає в цьому. У виставкових залах набагато менше людей побачать те, що вони можуть побачити зовні. У вулиці немає меж. Це та творчість, яка знаходиться у доступі для всіх і може надихнути або мотивувати пересічну людину».

Діяльність та роботи

«Взагалі стріт-артом я займаюся більше 10-ти років. Усе починалось з теґінгу та графіті-шрифтів. Зараз я займаюся муралами, розписом авто та диджитал-артами. Мурали є комерційні та ідейні. Час від часу малюю графіті.

Графіті більше для душі. Я цим займаюся в якості відпочинку: зібратися зі своїми товаришами, разом помалювати, трохи виплеснути емоції, що накопичились всередині за деякий час. Графіті — це андеграундна частина мого життя.

Іноді я роблю ідейно-патріотичні малюнки, що закликають до якоїсь дії. Своїми малюнками я нагадую людям про хлопців, які знаходяться на нулі та боронять нас. Цим я висловлюю свою позицію. Бувають політичні замовлення, але таким не займаюсь. На релігійні теми також не малюю».

«Є моя робота на ПМІСі. Там хромовані літери "ЗСУ" і військовий на танку, який давить ведмедя в шапці-вушанці з зіркою. Також там є напис "Save Azov" та інші.

Разом з хлопцями з Центурії, які несуть ідеї патріотизму та націоналізму, а також боронять наші кордони, у більшості в складі 3-ої штурмової, було створено графіті "Азовсталь".

Ще був намальований портрет Єгора Біркуна — нашого криворізького захисника, справжнього патріота, який загинув на Азовсталі, рятуючи свого побратима.

На кінотеатрі "Олімп" створюється мурал, тематикою якого є теж Азовсталь, але там буде більш розкритий сюжет».

Про відчуття, емоції та поліцію

«Якщо брати конкретно графіті, тобто коли малюєш нелегально — це погоня за адреналіном. Це як наркотик. Ти це робиш, бо тобі не вистачає емоцій. Емоцій, коли ти на межі. У багатьох моїх проєктах, навіть коли я мав дозвіл, траплялися ситуації, пов'язані з поліцією. Інколи виходив сухим з води. Інколи були проблеми.

Я вважаю, що стріт-арт не несе за собою руйнівну силу. Особисто я намагаюся створювати гарні малюнки. Навіть коли малюю шрифти, то роблю композиції так, щоб звичайним людям сподобалось. Хоча, на мою думку, вуличні художники егоїсти у цьому плані. Ми малюємо, бо нам хочеться.

Якщо провести паралель між людьми, які здійснюють злочини, то я не розумію, за що мене штрафувати, карати або саджати у в’язницю. У цьому порівнянні стріт-арт — дитяча забавка».

Стороння думка

«Реакція у людей на стріт-арт різна. Комусь подобається, комусь ні. Хтось може послати, спровокувати конфлікт і довести до бійки. Бувало і таке, що перцевим балончиком задували. Але за моїм досвідом, більшості вуличне мистецтво до вподоби».

За яким принципом ти обираєш місце, де будеш малювати?

«Немає особливого критерію до вибору місця. Якщо соціальні і патріотичні проєкти, то, звичайно, обирається місцевість з більшим трафіком, аби більше людей побачили малюнок та зрозуміли мою ідею. Сенси, які я вкладаю, можуть змусити людей задуматись.

Якщо це графіті для душі, то під час війни обираю більш закриті локації, аби не викликати агресії у людей. Розумію, що для когось це може бути провокацією».

Трейн-арт

«Якщо брати train bombing, тобто графіті на вагонах — це не зрівняється ні з чим. Ні одна стінка не дасть таких емоцій як транспорт. Адреналін в рази більший. Нічого проти такого не маю.

Ми живемо в урбаністичному середовищі, де уявити місто без стріт-арту неможливо. Цього нереально позбутись, адже будуть ті, хто буде продовжувати це робити. Це вулична культура».