Стріт-арт з точки зору урбаністики
- Єгор Гуков
- 19 лют. 2024 р.
- Читати 3 хв
Оновлено: 14 черв. 2024 р.
Поспілкувались з урбаністом, автором інстаграм-сторінки Urban Dnipro Русланом Ширіновим про законність, регуляцію та локації для вуличного мистецтва. Також розібрали кейс із криворізьким швидкісним трамваєм. Це друга частина дописів про стріт-арт.
Стріт-арт з точки зору урбаністики - позитивне чи негативне явище?
«Несправедливо оцінювати стріт-арт як однозначно позитивне або рішуче негативне явище. З точки зору андерграунд культури стріт-арт в усіх своїх проявах є стихійною інтервенцією в міське середовище.
Через стріт-арт можуть транслюватися актуальні, резонуючі в суспільстві теми. Насамперед завдяки анонімності, яка притаманна цій культурі. В цілому якісний стріт-арт робить міський простір "живим", провокує безособовий діалог з містянами, подекуди навіть формує неповторну ідентичність міста.
Але важливий контекст: місто — складний організм, що складається з багатьох сполук. І не всі сполуки мають сприйматися в якості холстів.
Розміщення будь-яких написів, наліпок та графіті на пам’ятках архітектури, муніципальному транспорті, скульптурах має бути моветоном для учасників стріт-арт спільноти, оскільки це цінні та самодостатні елементи міста.
Натомість типові паркани, глухі закутки, довгобуди — малоцінні, а стріт-арт може оживити такі місця» — Руслан.
Прояви стріт-арту на пам’ятках архітектури, муніципальному транспорті і т.д. мають чимось регулюватись? Наприклад, штрафами?
«Взагалі, будь-який стріт-арт апріорі є вандалізмом. Яким би якісним він не був. Навіть роботи Бенксі — вандалізм за замовчуванням.
З точки зору закону заборонено втручатися в зовнішній вигляд фасадів, елементів інфраструктури тощо. Тільки наявність дозволу від міста перетворює вандалізм у заплановану арт-акцію.
Окрема ремарка: всі теґи без виключення, особисто для мене, є маркером примітивності та невігластва митця. Теґи — зашквар».
На жаль, дивлячись на наші міста (Дніпро, Кривий Ріг) можна зробити висновок, що закони не працюють. Що у такому випадку ми, звичайні містяни, можемо робити?
«Закони не працюють не тільки в даному випадку. Бізнеси масово паплюжать фасади утепленням, розмальовують їх, містяни — хаотично вішають кондиціонери, склять балкони. Список можна продовжувати довго.
Причому не тільки у нас міста потерпають від неякісного стріт-арту. Навіть столиці міст західної Європи розмальовані, тому, як то кажуть, таке життя.
Формально містяни можуть звертатися в інспекцію з благоустрою Дніпра (або відповідний орган у себе в місті). Але, як показує практика, сенсу в цьому мало».
Як ми можемо дійти до охайного вигляду міста? Виділяти спеціальні місця для вуличних художників та їхньої діяльності?
«Складно зарегулювати вуличне мистецтво. І, на мій погляд, не варто. Стріт-арт має залишатися андерграундом. Але з поправкою на повагу до міста.
Жоден закон не дозволяє малювати на будь-яких міських площинах. Але місто може ухвалити меморандум з представниками стріт-арт спільноти. Такий собі напівофіційний документ, в якому фіксується, на що місто закриватиме очі, а що буде суворо карати.
Авжеж, такий меморандум має обговорюватися зі спільнотою, щоб врешті вийшов джентльменський договір. І щоб самі учасники спільноти сформували свою етику діяльності і впроваджували її у своєму ком’юніті.
Виділяти визначені місця — провальна ідея апріорі, оскільки спільнота ігноруватиме такі місця.
Для неї буде викликом малювати де завгодно, але не на окремій стіні. Натомість відсутність чітко визначеного місця влаштує як митців, так і місто.
До речі, три роки тому були спроби впровадити такий меморандум у Дніпрі:
У Кривому Розі вагони швидкісного трамваю були від стелі до підлоги розмальовані тегами. Такі речі мають суворо каратись?
«Це яскравий прояв егоїзму і відсутності клепки у тих, хто це робить. Таке потрібно суворо карати. Поясню свою позицію. Салон міського транспорту є громадським місцем. Крім того, ГТ виконує надважливу соціальну функцію — перевозить людей.
У салоні пасажирам має бути комфортно та безпечно. У ньому має бути максимум необхідної інформації і мінімум візуального шуму: навігація, схема маршрутів, розклад руху, оголошення.
Крім цього, із салону пасажири мають змогу орієнтуватися в місті через великі вікна. Якщо салон розмальовано, то губиться важлива інформація, стає складно орієнтуватися, виникає відчуття дискомфорту та неохайності. Це не ок» — Руслан.