Стріт-арт: спосіб бути почутим

Тема стріт-арту є актуальною для Кривого Рогу, адже ми бачимо його щоденно. Аби ґрунтовно розповісти про вуличне мистецтво, ми розділили матеріал на декілька частин. У цій, першій частині, коротко розібрали, що таке стріт-арт та звідки він взявся.

Що таке стріт-арт?

Стріт-арт використовує громадський простір для вираження ідей, викликів або емоцій. Багато вуличних художників долучаються до міського середовища, намагаючись зробити його більш цікавим та креативним. Оскільки стріт-арт зазвичай створюється без дозволу влади чи власників будівель, він вважається вандалізмом.

Найвідомішими проявами вуличного мистецтва є графіті (хоча дехто відрізняє поняття графіті та стріт-арту), теґи, мурали, постери, стікери, трафаретні малюнки, в’язане графіті, тощо.

Історія

Нанесення написів та малюнків на стіни будівель не є чимось новим. Найпростішим прикладом є племена мая, які прикрашали стіни малюнками.

Стріт-арт, як мистецтво, виник у 60-х роках у Філадельфії. На будинках стали виникати дивні написи — теґи. Пізніше вони заполонили Нью-Йорк, а згодом і Європу. Місцеві художники (райтери) наносили свій нік і номер вулиці на стіни.

Теґ є заявою райтера про свою присутність: "Тут був я".

Незаконність стріт-арту та анонімність художників збільшували інтерес та кількість прихильників.

За словами американської викладачки з дизайну Kelly Wall, вуличні художники кидали виклики кордонам суспільної власності. Показовим прикладом є метрополітен.

Станція "Нью-Йорк"

У 70-х роках нью-йоркський метрополітен став полотном для вуличних митців. Художників приваблювало те, що написи подорожували системою метрополітену, тому їх бачило більше людей.

Проте суспільство сприймало  це як злочин, особливо після популяризації філософії "Теорії розбитих вікон".

Теорія розбитих вікон — коли одні порушують правила і їм це сходить з рук, то інші вважають, що можуть діяти так само.

Від уряду почали вимагати рішучих дій у боротьбі з вандалізмом. Влада застосувала суворий нагляд поліції, обмеження продажу аерозольних балончиків та фарб, виділила кошти на миття вагонів метро. Це призвело до тимчасового занепаду нью-йоркської культури графіті у 80-х роках.

Навіщо малювати на вулицях?

Дві головні рушійні сили вуличного мистецтва: прикрасити простір та бути почутим. Є думка, що художники прагнуть робити мистецтво більш доступним для всіх. Адже більшість людей не можуть відвідати музеї, галереї та приватні колекції, де зберігається культурна спадщина.

Завдяки вуличному мистецтву публічні простори стають місцями для рефлексії. Люди можуть бачити, відчувати і обговорювати ідеї, емоції та виклики, представлені художниками.

Позитивний досвід стріт-арту

Бушвік — колоритний район у північній частині Брукліна, де живуть хіпстери та креативна Нью-Йоркська молодь.

Але так було не завжди. Раніше це була небезпечна частина Нью-Йорка, з депресією якої впорався місцевий житель Joe Ficalora. Його ідея полягала в тому, аби змінити кримінальну атмосферу силою вуличного мистецтва.

Так народилася Bushwick Collective — організація, яка за останнє десятиліття перетворила околиці Бушвіка на модний район. Тепер це туристичне місце з незвичайною галереєю просто неба, яка цілодобово доступна кожному.